Один в каное

Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,

Повільно сходить сонце із перших шпальт.

Ловлю оком, точніше його краєм

Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.

Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;

Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув

А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!

Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!

Небо – солоне, таке спонтанне,

Дивиться в когось і в когось тане.

Дихає громом, знаходить цілі –

Напитись моря і стати сіллю.

Потім дістала з кишені, відкрила

Свої заляпані соусом крила.

Мій світ гойдається, підвішений на нитці

За палець неба, що купається у молоці.

Але мені подобається, як ти ідеш.

Мій світ гойдається, підвішений на нитці

За палець неба, що купається у молоці.

Але мені подобається, як ти ідеш.

Десь вони читали, хтось там натякнув,

Що «стіна лиш грається в стіну».