Бути тобою, чи жити в своє?
Один в каное
Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,
Повільно сходить сонце із перших шпальт.
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.
Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!
Небо – солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі –
Напитись моря і стати сіллю.
Потім дістала з кишені, відкрила
Свої заляпані соусом крила.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Десь вони читали, хтось там натякнув,
Що «стіна лиш грається в стіну».