Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»
Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Сьогодні небо таке раптове,
Трохи готичне і ледь барокове.
Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Cлайд с цитатой