Але мені подобається, як ти ідеш.
Потім дістала з кишені, відкрила
Свої заляпані соусом крила.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Потім дістала з кишені, відкрила
Свої заляпані соусом крила.
Ти – трохи холодний, а зазвичай
Такі люблять каву, а я – чай.
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Сьогодні небо таке раптове,
Трохи готичне і ледь барокове.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»
Небо – солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі –
Напитись моря і стати сіллю.