Лина Васильевна Костенко

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

А жизнь идет и все без корректур,

и как напишешь, так уже и будет.

Пусть не страшит досадная строка.

Прозрений не пугайся, в них лекарство -

это сердца вехи.

Не бойся правды, хоть она горька,

и всех печалей, хоть они, как реки.

Людскую душу бойся обобрать:

Предашь однажды — и уже навеки.