Василий Андреевич Симоненко

Ты — человек. Это — истина.

Знаешь об этом иль нет?

Улыбка твоя — единственная.

Мука твоя — единственная,

Глаза — одни на весь свет.

Больше тебя не будет.

Завтра на этой земле

Другие будут жить люди,

Любить снова будут люди -

В радости, в свете, во мгле.

От мира тебе в награду -

Лес, море, ковыль в степи...

И жить торопиться надо,

Любить торопиться надо -

Смотри не проспи!

Ведь ты человек. Это — истина.

И — хочешь того или нет -

Улыбка твоя — единственная.

Мука твоя — единственная,

Глаза — одни на весь свет.

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди -

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба -

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні -

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.