Василий Андреевич Симоненко

Я вас встречал в те горестные годы,

Когда огонь до неба доставал,

И почерневший купол небосвода

Рёв самолётов вражьих раздирал...

Тогда вас люди называли псами,

— Ведь вы лизали немцам башмаки,

Орали «Хайль» осипшими басами,

Ревели «Ще не вмерла» от тоски.

Где вы прошли — пустыни и руины,

Для трупов не хватало больше ям.

Плевала кровью «Ненька Украина»

В хозяев ваших, прямо в хари — вам.

Вы б пропили её, забыв о Боге,

Вы б выжили и нас с своей земли,

Когда бы Украине на подмогу

С востока не вернулись «москали».

Теперь вы снова, подвязавши кости,

Торгуясь, как потасканная ***ь,

Нацистов новых кликаете в гости

— Украинские хлеб и сало жрать.

Вы будете слоняться по чужбинам,

Пока вас чёрт к себе не заберёт.

Но знайте — не погибла Украина

Фашистам даст отпор и не умрёт!

Ні, не вмерла Україна!

Я зустрічався з вами в дні суворі,

Коли вогнів червоні язики

Сягали від землі під самі зорі

І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,

Бо ви лизали німцям постоли,

Кричали «хайль» охриплими басами

І «Ще не вмерла...» голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна,

І трупи не вміщалися до ям, –

Плювала кров'ю «ненька Україна»

У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,

Розпродали б і нас по всій землі,

Коли б тоді Вкраїні на підмогу

Зі сходу не вернулись «москалі».

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,

Торгуєте і оптом, і вроздріб,

Нових катів припрошуєте в гості

На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,

Аж доки дідько всіх не забере,

Бо знайте — ще не вмерла Україна

І не умре!