Кораблі

Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене

Знаєш, даремно, я все давно відчула

П'ю мед із вином

Бережу ті останні сили тіла

Бо твоя любов тягне нас на дно.

Ты звонишь мне по ночам и молчишь не обо мне.

Знаешь, напрасно, я ощутила все давно.

Пью мед в вине,

Берегу последние силы тела,

Ведь твоя любовь тянет нас на дно.

А пробачати було нічого.

Я так собі, гралася мов дитина

Від щастя і аж до відчаю.

Я здогадувалась, що не єдина.

Мучила себе протиріччями.

Я не знала, що любов не завжди буде вічною...

А прощать было нечего,

Я игралась, словно дитя

От счастья вплоть до отчаяния.

Я догадывалась, что не единственная,

Мучила себя противоречиями,

Я тогда еще не знала, что любовь не всегда будет вечной...