Лина Васильевна Костенко

Імпульси нашої пристрасті не в пекучих кодах еротики, не в топографії ерогенних зон, а в нерозгаданих таємницях психіки.

Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.

Ты, может, от меня устал. Меня нужно любить.

Добре людям, які проходять повз факти. А я проходжу крізь них.

Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації.

Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.

І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.

Діапазон гіршого у нас безмірний, так що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим, отже, завжди є люфт для надії.

Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.